Буває, що дитячі казки наповнені набагато більшим змістом, ніж здається
Клайв Льюїс писав: «Коли-небудь ти доростеш до такого дня, коли знову почнеш читати казки». І це зрозуміє кожен дорослий, взявши в руки дитячу книгу. Буває, що дитячі казки наповнені набагато більшим змістом, ніж здається. Їх можна перечитувати багато разів, і кожного разу знаходити щось нове і ще більш глибоке.
І.Д. Фарбаржевіч «Ялинове яблуко»
— Як добре, що ти прийшов, синку! – зрадів Старий Лис. — Я спік пиріг з суничного варення. Будемо пити чай.
— Правда, ми майже щасливі?! – сказало Лисеня.
— Правда, мій дорогий! Адже щастя – це коли всі вдома!
Сергій Козлов «Падав дрібний сніжок. Була відлига»
А ввечері, коли пили чай, Ведмедик сказав:
— Не знаю коли, але коли-небудь обов’язково буде краще.
— Ще б пак! – підхопив Заєць.
А Їжачок думав:
«Не може ж бути, щоб все було погано і погано – коли-небудь обов’язково має бути добре!»
Марджері Вільямс «Вельветовий Кролик»
— Ти тільки тоді стаєш Справжнім, – вселяв вельветовому Кролику мудрий старий Шкіряній Кінь, – якщо хтось довго-довго любить тебе. Не просто грає з тобою, а ДІЙСНО любить.
— А це боляче? – спитав Кролик.
— Іноді, – відповів Шкіряний Кінь, тому що завжди говорив тільки правду. — Але якщо ти Справжній, ти готовий стерпіти біль.
— А як це відбувається? Раз і готово, немов тебе завели ключиком, чи поступово?
— Поступово, – сказав Шкіряний Кінь. — Ти ж стаєш Справжнім. На це потрібно багато часу. Тому це так рідко відбувається з тими, хто багато свариться, не мириться або вимагає до себе особливого ставлення. Зазвичай, буває так до того часу, коли ти стаєш Справжнім, у тебе вже потерта шерсть, вивалюються очі, бовтаються кінцівки, і взагалі у тебе дуже жалюгідний вигляд. Але це не має жодного значення, тому що той, хто став Справжнім, не може бути потворним. Хіба що в очах тих, хто нічого не розуміє.
М/ф «Зимова казка»
— Що ти тут робиш? – запитав Ведмедик.
— Чекаю, коли ти одужаєш, – відповів Їжачок.
— Довго?
Всю зиму. Я, як дізнався, що ти об’ївся снігом – відразу перетягнув всі свої припаси до тебе…
— І всю зиму ти сидів біля мене на табуретці?
— Так, я поїв тебе ялиновим відваром і прикладав до живота сушену травичку…
— Не пам’ятаю, – сказав Ведмедик.
— Ще б пак! – зітхнув Їжачок. — Ти всю зиму говорив, що ти – сніжинка. Я так боявся, що ти розстанеш до весни…
І. Д. Фарбаржевіч «Казки маленького лисеняти»
— Лисеня, – сказало лисеня лисенятку, — ти пам’ятай, будь ласка, якщо тобі важко, погано, сумно, страшно, чи ти втомився – то просто простягни лапу. І я протягну тобі свою, де б ти не був, навіть якщо там інші зірки або всі ходять на голові. Тому що печаль одного лисеняти, розділена на двох лисенят – це ж зовсім не страшно. А коли тебе тримає за лапу інша лапа – яка різниця, що там ще є в світі?
Сергій Козлов, «Їжачок в тумані»
— Я обов’язково, ти чуєш? Я обов’язково, — сказав Ведмедик. Їжачок кивнув.
— Я обов’язково прийду до тебе, що б не трапилося. Я буду біля тебе завжди.
Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав.
— Ну що ти мовчиш?
— Я вірю, — сказав Їжачок.
Так було щовечора в цю ясну холодну осінь. І кожен вечір Їжачок з Ведмежам збиралися то у Їжачка, то у Ведмедика і про щось говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмежаті:
– Як все-таки добре, що ми один в одного є!
Ведмедик кивнув.
– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.
– А ти де?
– А мене немає.
– Так не буває, – сказав Ведмедик.
– Я теж так думаю, – сказав Їжачок. – Але раптом ось – мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?
– Піду до тебе.
– Куди?
– Як – куди? Додому. Прийду і скажу: «Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?» А ти скажеш…
– От дурний! Що ж я скажу, якщо мене немає?
– Якщо немає вдома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну…
– Що?
– Лаяти!
– За що?
– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.
– А як домовилися?
– Звідки я знаю? Але ти повинен бути або у мене, або у себе вдома.
– Але мене ж зовсім немає. Розумієш?
– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обшукаю весь ліс і тебе знайду!
– Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов.
– Побіжу в сусідній ліс!
– І там немає.
– Переверну все догори дном, і ти знайдешся!
– Немає мене. Ніде немає.
– Тоді, тоді… Тоді я побіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: «Ї-жа-а-а-чо-о-ок!», і ти почуєш і закричиш: «Ведмежа-а-а-тко!..» Ось.
– Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш?
– Що ти до мене причепився? – розсердився Ведмедик. – Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів?…
За матеріалами: fit4brain.com
