100 щасливих днів
У першому класі зібралися вчителі, рідні, щоб відсвяткувати разом із класним керівником Ніною Іванівною Бондар та учнями маленький ювілей – 100 днів навчання у стінах нашого рідного ліцею. Для одних батьків ці дні збігли як один тиждень, для інших – це ціла вічність.
За 100 днів навчання у ліцеї діти суттєво змінилися: вони стали більш дисциплінованими, організованими, допитливими; засвоїли ази деяких знань; здружилися з іншими дітьми; навчилися слухати учителів і виконувати те, що від них вимагається. Першокласники поділилися своїми успіхами. Показали, як вміють швидко і правильно рахувати, відгадувати загадки, декламувати вірші, співати пісень не тільки рідною, але й англійською мовою, завзято танцювати. Неабиякі артистичні здібності проявили у виставі – смішинці «Два коти». Грали в гру «Будь уважний», «Веселий математичний рахунок». Дуже збадьорила усіх присутніх гра для вчительки «Упізнай чий голосок», де вона мала впізнати голоси учнів. Усім присутнім сподобалася зимова святкова мелодія, яку виконав класний оркестр на різних музичних інструментах. Діти розповідали правила, які вони виконують, навчаючись у ліцеї, та повідомляли свої плани на майбутнє.
Батьки провели цікавий обряд для учнів - посвята в однокашники. В Україні здавна існував звичай – спеціальний обряд виряджати до школи дітей. До цього свята готувалася каша, яка символізувала силу, міць дитини, яку витратить вона під час навчання у школі. Діти мали наїстися каші, щоб всі наступні роки навчатися разом, долати нелегкі шляхи шкільної науки. Вони з’їли по ложці каші, щоб «наука йшла на ум». Хто скільки з’їсть крупинок, той матиме стільки гарних оцінок.
Учні отримали від вчительки Сертифікати першого рекорду класу, а від батьків - «солодкі» подарунки. Віримо, що і надалі вони будуть наполегливо долати важкий шлях у країну Знань. Свято завершилося на веселій і радісній ноті. Дякуємо діткам, батькам, вчителям за чудове свято. Особлива подяка воїнам ЗСУ за кожний день, за кожний урок, за кожну мить прожитого дня та можливість навчатися.
