День пам’яті жертв голодоморів
«Згадайте нас – бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.»
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів. Невідома кількість жертв – від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією. Традиційно, в четверту суботу листопада, в Україні відзначають пам’ятний день жертв Голодомору 1932-33 років.
З метою гідного вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні, патріотичного виховання підростаючого покоління в нашому ліцеї були проведені класними керівниками виховні години, години спілкування, години пам’яті і скорботи «Україна пам’ятає!», «Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця», «Страшні роки голодомору». Також діти молодших класів виготовили незабудки пам’яті. А в фойє закладу педагогом-організатором було організовано виставку матеріалів та публіцистичної літератури «Стежини скорботи: голодомор в Україні».
В цю мить кожен учень замислився про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних…
Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.
Світла пам'ять усім жертвам: дорослим і дітям-безневинним жертвам голодоморів.
