Голодомор-трагедія, що сколихнула землю України
Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Сьогодні, коли від початку голодомору минуло 90 років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.
Протягом тижня у нашому ліцеї проходили заходи, в яких учні згадували про трагічне минуле свого народу. Заступником директора з виховної роботи Лілією Петренко, педагогом-організатором Світланою Павлюк, класними керівниками, учнівською радою, вчителями історії проведені години спілкування, круглі столи, уроки історичної пам’яті «Моторошні дні в історії українського народу», «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни», «Трагедія, що сколихнула землю», «П’ять колосків – до життя не пройдених п’ять кроків», «Про великий голод люди говорили пошепки», «Вічна пам'ять змореним голодом», «Ціна хліба - життя», «Жнива скорботи», «Голгофа народних страждань». Шкільним бібліотекарем була підготовлена книжкова виставка «Три колоски, закуті дротом» . Всі учні активно долучилися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті у своєму вікні, «І пам’яті свіча не згасне…», «Незабудки пам’яті».
Вшановуючи тих, хто загинув у страшні часи Голодомору була оформлена інформаційна виставка «Знаємо. Сумуємо. Пам’ятаємо», де були представлені фотоматеріали про Україну 1932-1933 рр. Все це викликало у сучасної молоді багато роздумів: про життя, про країну, про минуле, сьогодення і майбутнє. Школярі вшанували пам’ять жертв Голодоморів хвилиною мовчання, поклали квіти до пам’ятних знаків жертвам Голодоморів.
Голодомор 1932-1933 років – страшна трагедія в історії нашої держави, яка забрала життя мільйонів людей. Невідома навіть точна цифра. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо. Пам’ятаємо про Голодомор…
