Герої не вмирають, вони вічно у наших серцях
НАЙКРАЩІ З КРАЩИХ ПАДАЮТЬ ВІД КУЛЬ, ГРУДЬМИ СВОЇМИ ЗЕМЛЮ ПРИКРИВАЮТЬ
СУМНИМ НАБАТОМ В СЕЛАХ І МІСТАХ ЗВУЧАТЬ СЛОВА: «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!»
У ці лютневі дні із сумом згадуємо Олександра Миколайовича Бердеса, життя якого обірвалося так трагічно і ніщо не зменшить болю найрідніших людей.
Народився Олександр 16 вересня 1979 року в місті Жашків Черкаської області.
Навчався у Жашківському закладі загальної середньої освіти I-III ступенів №3 ім. І.М.Ляшенка. Згодом продовжив навчання у професійно-технічному училищі № 38, м. Жашків. В 1997 році був призваний до Збройних сил України. Після демобілізації працював на різних посадах у Жашкові.
21 серпня 2014 року був мобілізований до Збройних Сил України та направлений в 30 окрему механізовану бригаду місто Новоград-Волинський, Житомирська область.
Зник безвісти 9 лютого 2015 року, коли дві машини 30-ї механізованої бригади потрапили під обстріл поблизу села Логвинове у верхній частині "дебальцівського виступу" на трасі між населеними пунктами Дебальцеве і Артемівськ Донецької області. Олександр Бердес разом із п'ятьма товаришами по службі направлялися за боєприпасами до Словянська, але бойовики влаштували на дорозі засідку.
Згодом в інтернеті зявилося відео, де було видно як бойовики знущаються над трьома полоненими українськими військовими. Рідні впізнали на цьому відео Олександра. Разом з ним потрапили до полону військовослужбовці 30-ї ОМБР Василь Демчук та Павло Плацинський.
Як зясувалося пізніше, 9 лютого 2015 року бойовики розстріляли пораненого Олександра Бердеса, Василя Демчука та Павла Плацинського. Тіла вбитих прикопали в лісосмузі неподалік села Логвинове, Артемівського району Донецької області. Згодом волонтери групи "Патріот" знайшли тіла бійців.
Похований 9 квітня 2015 року в місті Жашків, Черкаської області.
Бердес О. нагороджений Орденом "За мужність" IIІ ступеня, посмертно 13 серпня 2015 - за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Хай горить свіча пам’яті. І серцем нехай кожен з нас торкнеться до цього вічного священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував найдорожчим. Вони повинні жити у нашій пам’яті.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
«ПРОШЕПОЧІТЬ МОЛИТВУ
ЗА СОЛДАТА»
