Щеплення  для  дітей  і  дорослих.

Щеплення  для  дітей  і  дорослих.

Від чого потрібно вакцинуватися протягом життя?

Як відомо, щеплення робляться не тільки малюкам – дорослій людині теж необхідно не забувати про відповідальність за власне здоров'я та не ігнорувати заходів профілактики деяких серйозних захворювань.

У багатьох випадках саме вакцинація (вона ж – імунізація) і стає найефективнішою профілактикою. Введена вакцина викликає імунну відповідь – імунна система реагує на введення в організм ослаблених патогенів або їх часток і вибудовує імунітет проти них. Це допомагає організму «не розгубитися» в разі справжнього зараження і відразу перемогти захворювання, не давши йому розвинутися, або ж перенести його в легкій, безпечної формі.

Тому не варто нехтувати рекомендаціями офіційного календаря щеплень, а також вакцинацєю «за обставинами» – наприклад, за медичними показаннями та/або при плануванні поїздок до країн з високим ризиком заразитися тим чи іншим інфекційним захворюванням.

Зараз в Україні діє календар профілактичних щеплень, затверджений МОЗ у 2018 році. Як бачимо, при відсутності медичних протипоказань, кожна дитина до досягнення 16-річного віку повинна бути вакцинована від десяти наступних інфекційних хвороб:

• поліомієліт;

• гепатит В;

• туберкульоз;

• кір;

• краснуха;

• паротит («свинка»);

• дифтерія;

• правець;

• кашлюк;

• гемофілія (мається на увазі гемофілічний грип типу В – гемофільна інфекція, яку викликає гемофільна паличка Haemophilus influenzae типу b, через що цю інфекцію також називають Hib- або ХІБ-інфекцією).

ВАЖЛИВО! Щеплення від пневмококової інфекції зараз виконується за бажанням, але з 2022 року в Україні воно перейде у розряд обов'язкових щеплень. Пневмококові хвороби можуть проходити як у вигляді «легких випадків» на кшталт синуситу або вушних інфекцій, так і набагато важчих, аж до запалення легенів і навіть менінгіту. В основні групи ризику входять діти до 2 років і дорослі від 50 років.

Скільки діє щеплення і чи потрібно його повторювати?

Залежно від захворювання, проти якого вживається профілактичний захід у вигляді вакцинації, щеплення відрізняються за тривалістю дії. Деякі з них продовжують «працювати» протягом року, деякі – п'ять або десять років, а інші (це відноситься до більшості обов'язкових «дитячих» щеплень) – усе життя.

Якщо дитину вакцинували згідно з календарем вакцинації, то, коли вона подорослішає – обов'язковими (або, скажімо, дуже бажаними, оскільки змушувати робити щеплення ніхто не стане) залишаться щеплення від правця та дифтерії. В ідеалі їх слід повторювати кожні десять років – тобто, отримавши 6 доз до 16 років, потрібно проводити ревакцинацію (повторні щеплення) в 26, 36, 46 років і т. д. Дифтерійно-правцева вакцина називається АДП – одним щепленням оновлюється захист від обох захворювань. Це ж стосується і ревакцинації від гепатиту В (з інтервалом у 6 місяців).

Справа в тому, що імунні антитіла, отримані в результаті вакцинації проти цих хвороб, поступово слабшають, у зв'язку з чим і виникає потреба «підштовхнути» імунітет саме у їхній бік. До речі, це ж стосується і вже згаданої пневмококової інфекції, щеплення від якої незабаром стане обов'язковим і, ймовірно, теж вимагатиме періодичної ревакцинації – причому кожні п'ять років, а не десять.